ВІДРОДЖЕНО ГЕНІАЛЬНИЙ ШЕДЕВР УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ!!!

Видавничий Дім “РОЗУМНА ДИТИНА”

відродив видання 1932 року!

Нові яскраві ілюстрації, сучасне оформлення.

Перлина української літератури “Чистенький і Юрзи-мурзи”

 

Абсолютна унікальність підготовленого у 2016 р. київським видавництвом «Розумна дитина» видання полягає в тому, що вперше «давній», фактично загублений упродовж радянської доби текст для малюків одного з кращих українських педагогів і літераторів минулого повертається не факсимільним відбитком чи в електронному вигляді для користування у фаховому середовищі, а повноцінною, НОВІТНЬОЮ за дизайном та художньою інтерпретацією книгою для читання дорослими дітям.

Це ошатне, бездоганне з погляду поліграфічного втілення видання — якісні матеріали, «м‘яка» обкладинка, закруглені кутики, міцні картонні сторінки, великий формат — притягує погляд і тішить. Його приємно взяти до рук і зручно гортати. Великий чіткий шрифт, розташований на неагресивному для ока тлі, дає змогу дорослому та дитині без зайвого напруження читати текст.

Окремої уваги заслуговують коментарі. Кожне незнайоме чи рідковживане слово позначене кольоровими «смайликами», що повторюються нижче на сторінці, вказуючи на потрібне пояснення, видрукуване меншим, але розбірливим шрифтом. Це дає змогу дорослому легко прокоментувати дитині прочитане й водночас привчати її до користування допоміжним апаратом книги, пояснити, що не лише текст і малюнки, а й інші складові видання мають значне смислове навантаження й можуть бути цікавими. Самі пояснення дуже прозорі та зрозумілі навіть найменшим (скажімо: «жбан — дерев‘яний чи металевий посуд для води», «уздріти — побачити, помітити» тощо). Мають також вказівку на правильне наголошення.

Художнє рішення, запропоноване для видання Костем Лавром, захоплює притаманною майстрові свіжістю та чистотою ліній і кольорів. Його герої — чемні й не дуже — світяться дитячою щиросердністю та «відмиваються» від бруду разом зі своїм світом. Якщо спершу читач бачить невідомо що — симпатичних, але нечупарних Юрзів-Мурзів невідомої статі на тлі запацяних поросяток і розбишакуватих котиків і песиків, то згодом поряд із Жбаном і Губкою помалу «проявляються» гарнесенькі дівчатка, а по тому — чудовий доглянутий і чистий світ довкола них. Наприкінці постають гарні світлі діти серед рідного їм світу (стилізовані українські краєвиди тощо). Водночас кожна сторіночка містить купу дрібних симпатичних кольорових «розсипів», будь-то веселкові мильні бульбашки, «плямки» чи «крапельки». Привертають увагу також «розкидані» по сторінках сюжетні малюночки ручкою на тлі в «клітинку», ніби вирвані з учнівського зошита. Якоюсь мірою вони — «голос художника за кадром»  — іронічний, добрий і підбадьорливий.

Щодо самого тексту, то, попри легкість вірша й ясність сюжету, він захоплює точністю відтворення сутнісних для української ментальності ціннісних матриць. За проблематикою віршована казка К. І. Малицької відразу викликає в уяві перегук із класичним твором К. Чуковського. Та на відміну від «ігрової» в своїй суті, казкової за формою поезії російського автора, українська письменниця говорить про суспільну справу, про спілку й взаємодопомогу, пошанівок до себе як частини достойної людської спільноти — українства. Йдеться не про індивідуальний випадково надибаний шлях до «чистого» життя (до речі, з-під палиці, з примусу «старших»!), а про добрий приклад і щиру допомогу ровесника. «Чистенький» Малицької не пишається власними здобутками, а ШАНУЄТЬСЯ. Тому Юрзи-Мурзи для нього «диво» і перше, що спадає хлопчикові на думку — «Треба їх порятувати,/ Помочі для них шукати».

На допомогу добрій дитині приходять казкові персонажі — пані Губка та пан Жбан із родаками (мило, щітки та ін.). Та хлопчикові доводиться бігати навздогін і навіть застосовувати силу, аби постригти та вимити не звиклих до ножиць і мила Юрзів-Мурзів. Описуючи погоні Чистенького за нечупарами, авторка між іншим пояснює малим читачам, чому не можна жбурляти одне в одного камінчиками («В як кинути високо — / Мож когось зранити в око!») тощо.

Зрештою Чистенький відмовляється від наміру присилувати Юрзів-Мурзів до доброго, а натомість ставить їм у приклад такого ж славного хлопчика як і сам. На добрий приклад діти відгукуються. Цікаво, що вони виявляються ДІВЧАТКАМИ! Й герой-хлопчик вміло й радо допомагає їм змінитися на краще — розчісує розкуйовджені коси, дає поради, як слід митися, а згодом спонукає також випрати одежу. Зрештою дівчатка вже самі хочуть дати лад лялькам («Завтра в чисті суконки / Уберемо і ляльки!»), а хлопчики радо бавляться з Чистеньким, як і він умиті та доглянуті.

Висновок авторки — дитина має вчитися підтримувати себе й довколишній світ у чистоті, бо її природний обов‘язок — бути здоровою й шануватися, аби «…з лихом воювати, / Україну звеселяти!».

Зрозуміло, що в книжки будуть як щирі прихильники, так і ті, хто має сумніви щодо потреби свідомого повернення у новітній український дискурс «задавнених» текстів для дітей. На моє глибоке переконання якісне, високопрофесійне «відродження» й самоідентифікація в дискурсі «дитячого» — справа може навіть важливіша, ніж черговий поспішний переклад чергового нашумілого «бестселера» чи творення вітчизняних «копій» за чужими зразками й схемами.

Повноцінною та повноправною частиною людською культури можна стати, лише доклавши до її скарбниці ВЛАСНИЙ набуток. А він потребує щоденного труду на СВОЇЙ ниві, любові та пошанування рідного тобі.

І в цьому сенсі достойно перевидана «давня» віршована оповідка К. І. Малицької для дітей може сьогодні прояснити їм і їхнім батькам також, що таке ШАНУВАТИСЯ й чому для українства нині як завжди така важлива взаємопоміч і чистота.

Наталя Марченко.

© Національна бібліотека України для дітей.

Уривок статті з сайту “Ключ”, розділ “Знакові книжки”

http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/439

Залишити коментар