Лебідь, Щука і Рак

добірка кращих байок Леоніда Глібова

Лебідь, Щука і Рак

 У товаристві лад – усяк тому радіє.
Дурне безладдя лихо діє,
І діло, як на гріх,
Не діло – тільки сміх.

Колись-то Лебідь, Рак та Щука
Приставить хуру узялись.
От троє разом запряглись,
Смикнули – катма ходу…

Щ? за морока? Щ? робить?
А й не велика, бачся, штука, –
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.

Хто винен з них, хто ні – судіть не нам,
Та тільки хура й досі там.

малюнок з книжки-панорамки “Байки” Леоніда Глібова

Вовк і Вівчарі

 Раз Вовк тихесенько підкрався…
Всім відомо, куди він звик ходить
І де він лиха набирався, –
       Та що ж робить,
Коли на те вже Вовк удався,
       Щоб овечок давить!
І сей раз він туди ж попхався.
Тихесенько кошару обійшов;
Прислухався – не чуть, мерщій на тин зоп’явся.
       Зиркнув – та й охолов:
Вівчарики прехорошенько
Найкращого баранчика взяли
Та й патрають гуртом, а кунделі *
Мовчать, лежать собі смирненько,
Неначебто усім їм їм там,
Кудлатим гаспидським синам,
Позакладало… мов не знають,
Що перед ними виробляють!
Дивився Вовк, дививсь,
Здихнув – та й знов у степ поплівсь.
Та й каже: «Де та правда ділась?..
Яка б тут шарварка зробилась,
Який би гомін підняли
І Вівчарі, і кунделі.
Якби мені таке зробить схотилось!..»

На сей раз приказка здалась:
Що декому, мовляли, можна – другим зась.

(* кундель – вівчарка)

Лисиця і Ховрах

Куди се ти, кумасенько, біжиш?
          Даєш, неначе з ляку, драла, –
          Гука Ховрах, – ні за що не глядиш,
          Мене б то й не пізнала!
– Ох, голубе! – Лисиця застогнала, –
         Бодай би вже й не жить,
         Як отаке терпіть!
– Що ж там таке? Яка причина? –
         Ховрах допитує куму.
         А та йому:
– Напасть мені! Лиха година!
         Як кумові свому,
Скажу тобі усе по дружбі:
Оце я, бач, була на службі…
Наставили мене суддею до курей.
Я їх кохала, як дітей;
Всьому порядок подавала;
І не доїм, і не досплю:
Усе було, труджусь, роблю –
Аж з тіла спала.
Всі добрість бачили мою,
Бо всі жили, мов у раю,
Ні з кого по сей день не брала я пір’їнки.
А що за те кумі твоїй?
З очей прогнали!! Боже мій!
За що, про що і за якії вчинки?
От, справді, світ тепер який бридкий!..
А все се лихо брехні діють.
        Як здумаю – печінки тліють!
        На мене хтось-то набрехав
        (Бодай би той добра не знав!),
        Що я хабарики лупила…
А щоб я, куме, хліб так їла,
Коли хоч шаг з кого взяла,
Коли хоч раз душею покривила!
Скажи, чи я ж коли така була,
        Щоб сії капості робила?
– А що ж, кумасенько моя, –
Ховрах мовляє так Лисиці, –
        Був гріх, – частенько бачив я
        У тебе пір’ячко на пиці…

Бува, у службі чоловік
Все стогне, каже:
Жити важко!
Неначе доживає вік
Або останній руб насправжки.
І віру ймеш йому під час,
Бо знаєш або чув не раз,
Що жінку він узяв без віна
І сам, сердега, сиротина.
А потім бачиш – той бідняк –
Хто його зна, коли і як –
Землі накупить, хазяйнує:
А далі так собі панує,
Що на!.. У суд не йти брехать,
А як утерпіть, не сказать,
Як той Ховрах мовляв Лисиці,
Що видко пір’ячко на пиці?..

Зозуля і Півень

 
– Як ти співаєш, Півне, веселенько…
– А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я…
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати, –
Біжиш в садок мерщій…
– Тебе я слухала б довіку, куме мій,
Аби б хотів співати…
– Ах ти, голубонько, ти, кралечко моя,
Поки співаєш на калині,
То й весело мені, і забуваю я
Свою недоленьку, життя своє погане
       Та безталанне.
       А тільки замовчиш
       Або куди летиш, –
Заниє серденько, неначе на чужині…
І їстоньки – не їм, і питоньки – не п’ю,
Та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе – така ти невеличка,
       Моя перепеличко,
А голосочок-то який!
Тонесенький, милесенький такий…
       Куди той соловей годиться?
       – Спасибі, братику, за добреє слівце.
       Як не кохать тебе за се?
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
І далебі, що так, – пошлюся я на всіх. –
Де взявся горобець, послухав трохи їх
       Та й каже: – Годі вам брехати
Та одно другого знічев’я вихваляти! –
Пурхнув – та й був такий.

За що ж, – хто-небудь попитає, –
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.

Лев та Вовк

 
     Лев уминав за сніданням ягня.
     Побіля його в’їдливе Щеня
     Вертиться та й вертиться, –
     Все моститься, щоб поживиться.
     От якось-то й одважилось вхопить
     Шматок м’ясця, щоб не кортіло.
     Лев бачить, що воно зробило,
     Та змилосердився – мовчить,
            Бо у Щеняти
     Якого розуму питати?..
Побачив Вовк (він недалечко був)
Та й дума: «Лев, мабуть, дурненький;
Або ж на старість силу збув,
     Що став такий плохенький;
     Коли Щеня не задавив –
     Мене не займе й поготів!»
     От квапить лапу до м’ясива…
     Як скочить Лев – аж диба стала грива…
     На вовка бідного насів –
            Давив його, крутив…
     Та й каже: – Се тобі за теє,
     Щоб не дививсь ти на Щеня,
     Бо не щодня бува бридня;
     Воно дурне ще, молодеє,
     А ти вже, Вовче, не Щеня!

Камінь та Черв’як

 
– Дивись ти, як хвинтить зачав!
Неначе й справді пишна птиця! –
Так Камінь, лежачи в пшениці,
На дощик верещав. –
А глянь, іще й радіють люди;
Запевно, всі вони дурні, –
Аж чудно, далебі, мені!
Ну що їм від того прибуде,
Як дощ поналива води?
Хоч опісля вже й не ходи.
І росяно, і кально, скрізь калюжі, –
Погано та ще й дуже.
Та що вже будемо робить:
Самому всіх не перевчить!
Я тутечки лежу відколи –
Звичайно, мов мене й нема;
Де не покинуть – все дарма,
А й слова доброго не чув собі ніколи. –
Бодай їм дихать так!
– Мовчи лиш, дурню, не базікай, –
Тут став казать йому Черв’як. –
Сей дощик – радість всім велика,
Земля посхла була – от він її змочив;
        Травицю трохи підживив.
        Пашня зовсім була пов’яла.
Мов тая в’яла риба стала, –
Він їй головоньку підняв,
А добрим людям щастя дав…
А з тебе що? Лежиш, ледащо!
Такії лежні людям нащо?..
Лежи ж, коли лежати звик,
Та не базікай, дурню, дуже.

Буває, інший чоловік
Все приндиться, що довго служе.
       А що в йому?
Те, що й у Камені тому.

Вовк і Кіт

        В село із лісу Вовк забіг…
       Не думайте, що в гості, братця!
       Ні, в гості Вовк не забіжить;
А він прибіг, щоб де-небудь сховаться:
Проклятий люд з собаками настиг…
І рад би Вовк в які ворота вскочить,
Та лишенько йому: куди не поглядить –
Усюди Вовченька недоленька морочить, –
       Хоч сядь та й плач;
Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,
А дуже Вовкові не хочеться умерти
       (Бо ще він не нажився, бач!),
А гірше од людей – од видимої смерті…
       Коли глядить –
       На загороді Кіт сидить,
На сонечку мурликає-дрімає.
Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
   –  Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріший?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На сей недобрий час. Я б у пригоді став!..
Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!..
Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?
   –   Проси мерщій Степана,
Він добрий чоловік, – Кіт Вовкові сказав.
–       Так я у його вкрав барана.
–       Ну, так навідайсь до Дем’яна.
–       Е, і Дем’яна я боюсь:
Як тільки навернусь,
Він і згадає поросятко.
–       Біжи ж, аж ген живе Трохим!
–       Трохим? Боюсь зійтися з ним:
З весни ще злий він за ягнятко!
–   Погано ж! Ну, а чи не прийме Клим?
–       Ох, братику! Теля я в його звів!
–       Так, бачу, ти усім тут добре надоїв, –
Кіт Вовкові сказав, –
Чого ж ти, братику, сюди і забігав?
Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!

33 Коментарів на “ Лебідь, Щука і Рак ”

  1. очень прікольно спасібо что есть такой сайт) уже которій раз ви мне помагаете)))))

  2. дякую що є такий сайт мені вже вкотре по світовій літературі задають вивчити якусь байку

  3. спасибочкі а то риюся в книжках і не може найти байку Лебідь, Щука і Рак а тут все є)))))))))) дякую

  4. о а ми читали в школі Зозуля і Півень в особах)))

  5. Очень хороший сайт есть все байки подряд которых нельзя найти)

  6. Сайт крутой,басни супер очень редкие такие тяжыло наити

  7. ну просто супер!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  8. круто не так ли ??????!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!???????????????????????????!!!!!!!!

  9. Дякую,дуже сподобалось!

  10. байки дуже погані

  11. Клас Прікольний сайт!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!.

  12. Прікольний

  13. сайт

  14. круто)))

  15. дякую мені з української літератури треба вивчити лебідь щука й рак

  16. Super!!

  17. класна лебідь щука рак

  18. Ой позооор. Заврались вы совсем, Басни И. Крылова за свои выдавать. Это ж легко проверить!)) Вы же не хотите что б ваши детки вырастая видели как всё во лжи погрязло?

  19. Ну надо же! Никогда не знала что знаменитого баснописца Крылова на самом деле звали Леонид Глибов. Или у вас не принято вообще авторов называть? Только переводчиков?

  20. Яна, приоткроем Вам ещё одну тайну. Дедушка Крылов в своё время популяризировал произведения Эзопа, Лафонтена и других авторов. Так подойдёт?

  21. Очень хороший сайт очень благодарен. Розработчики молодцы!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  22. Гарно! Гарно! xфвайный сайт!
    а е байки украиньской пиитессы Ирины Xварион?
    Як там було…
    “Наша Тетяна голосно плаче
    Впустила в річку м’ячик
    -Тихіше, Тетяничка, не плач
    Не потоне в річці м’яч.

  23. Уважаемый Полиграфович, спасибо Вам за внимание к нашему сайту, пусть даже и в такой форме. Приятно, что детская поэзия не оставляет Вас равнодушным.
    С наилучшими пожеланиями, Розумна дитина.

  24. Дякую мені потрібно було вивчити цю байку

  25. Переклад не сподобався. Даю свій переклад, який, як мені здається, ближче до байки Крилова:
    Лебідь, Щука і Рак

    Коли угоди між товаришів нема
    До ладу справа не піде
    І вийде з неї тільки мука.
    Одного разу Лебідь, Рак та Щука
    Везти з поклажею воза взялись
    І разом троє всі в нього впряглись.
    Із шкіри лізуть геть, а возу все не має ходу
    Поклажа хоч для них здавалася і легка:
    Та Лебідь рветься в хмари,
    Рак задкує назад, а Щука тягне у воду.
    Хто винен з них, хто ні – не нам про це волати,
    Та тільки віз не зміг і метра подолати.

  26. Спс за сайт мне он тоже по световой литературе помог

  27. Спс за сайт

  28. байки дуже погані

  29. все ок. Дуже добрий сайт. ДЯКУЮ!!!

  30. спасибо за помощь

  31. сайт не плохой но байки не класние скучние для читачей сайт кльовий но для меня нет

  32. Прикольно басни учить отчень легко

  33. Такого бреда давно не видел! не то что детям – взрослые читают с трудом. а чтобы запомнить! вот у Игоря ( комент за 13 декабря) и то более приемлемый перевод. сочувствую современным детям и их родителям, которые эту бредятину будут учить! сколько денег отстегнул этот “афтар”, чтобы его печатали и что он курил перед созданием этого перла?

Залишити коментар