Коханій мамі…

Добірка віршів про маму
(народні пісні, вірші класиків української літератури)

Мати з сином народної пісні)

Ой у полі, в полі
Стоять три дубочки;
Коло тих дубочків
Стоять три садочки.
В одному садочку
Зозуленька кує.
В другому садочку
Соловей ночує.
В третьому садочку
Мати з сином ходить
І мати до сина
Тихенько говорить.
«Ой, сину мій, сину,
Любенька дитино!
Посадим з тобою
В садочку калину.
Буде та калина
Цвітом процвітати,
Буде соловейко
До нас прилітати.
Нехай прилітає
І гарно співає
Та мого синочка
Нехай звеселяє».

***

Мати доню колихала,
Колихаючи, співала:
«Ніч надходить, треба спати,
Коло тебе рідна мати».
Я тебе нагодувала,
І сповила, і приспала…
Я не сплю, тобі співаю,
Баю, баю, баю, баю.
Геть від тебе всяке лихо,
Хай круг тебе буде тихо…
Я не сплю, тобі співаю,
Спи, дитино, баю, баю…
колискова

***

Спало дитя, спати буде,
Йому мати сторож буде,
А сестричка до помочі
Та як удень, так і вночі.
Щоб зростало маленятко,
Наше любе пташенятко,
Наша квіточка маленька,
Наша зірочка ясненька.
колискова

***

Ой спи, дитя, без сповиття,
Поки мати з поля прийде
Та принесе три квіточки,
Три квіточки, три віточки.

Одна буде дрімливая,
Друга буде зросливая,
Третя буде щасливая,
Щасливая, вродливая.

Ой щоб спало – щастя мало
Та щоб росло, не боліло,
На серденько не кволіло,
Не кволіло, не хворіло.

Сонки-дрімки – в колисоньки,
Добрий розум – в головоньки,
Добрий розум – в головоньки,
А росточки – у кісточки,

Здоров’ячко – у сердечко,
А в роточок – говорушки,
А в ніженьки – ходусеньки,
А в рученьки – ладусеньки.
колискова

***

Ой ну, люлі, дитя, спать!
Пішла мати жито жать
Та й вижала три квітки:
Що первую сонливу,
А другую дрімливу,
А третюю щасливу.
Ой щоб воно спало,
Щастя-долю мало
І добрую годину
На малую дитину.
Ой щоб воно спало
І спати хотіло,
Як квіт, червоніло.
колискова

***

Спи, синочку, спи,
Оченька стули.
Тато буде колихати,
Мама співанку співати.
Спи, синочку, спи,
Оченька стули.
Люлі, люлі, мій синочку,
Тато зробить забавочку,
Тато зробить забавочку,
Мама вишиє сорочку.
Спи, синочку, спи,
Оченька стули.
Люлі, люлі, мій маленький,
Засинай, мій дорогенький,
Люлі, люлі, спи, дитятко,
Будь здоровеньке, хлоп’ятко.
Спи, синочку, спи,
Оченька стули.
колискова

***

А-а-а, тутусі!
Пішов батько по груші,
А мати – по дині,
Принесе дитині.
колискова

Тарас Шевченко

***

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Бувая, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш бога принесла…

Борис Грінченко

ЗОРІ

Мамо люба, глянь, як сяють
ясно зорі золоті.
Кажуть люди – то не зорі,
душі сяють то святі.
Кажуть: хто у нас на світі
вік свій праведно прожив,
хто умів людей любимти.
зла ніколи не робив,
того Бог послав на небо
ясно зіркою сіять…
Правда, мамо, то всі душі,
А не зорі там горять?
Так навчи ж мене, голубко,
щоб і я так прожила,
щоб добро робити вміла,
а робить не вміла зла.

МАТЕРІ

Ти надо мною в темні ночі
Ніколи не стуляла очі,
І сповивала, і кохала,
Мене малого доглядала,
Малому виглядала долю
Й благала бога, щоб ніколи
Не довелось мені на світі
Із лихом, з горем вкупі жити;
І все кохання, що палало
У тебе в серці і не знало
На кого вилитись, – вповні
Ти віддала його мені.
В журбі життя ти доживаєш,
А все ти долі виглядаєш
Мені, і мною ти живеш,
І днів ясних в бездоллі ждеш.

Олена Пчілка

МАМО Й ДОНЯ

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!

Впадає матуся.
Дівчатко милує, –
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!

ПІСЕНЬКА

Гоп, скок, веселенько,
Одиначка я у неньки;
Мене ненечка пестує
Та смачненьким все годує;
Я ж матусю поважаю
І слухняна виростаю.
Гоп, скок, руки в боки,
Прилетіли три сороки,
Сіли вони на тинок,
Мене кличуть у танок.
У зеленому віночку,
На жовтенькому пісочку,
Як та кізка я стрибаю
І матусю звеселяю.
А сороки-цокотухи
Напилися варенухи,
Біля мене теж стрибають,
Різне птаство звеселяють.

Леся Українка

КОЛИСКОВА

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.

Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить…
Леле, дитинонько!
Жить — сльози лить.

Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,—
Сон пропаде…

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас…
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!

ВЕЧІРНЯ ГОДИНА (коханій мамі)

Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо!
Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!
Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов маленьких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише.

О.Майков

МАТИ І ДІТИ

Хто вас, дітки, міцно любить,
Хто ніжненько так голубить
І клопочеться всякчас
Уночі і вдень про вас?
Мама дорогенька!
Хто для вас пісні співає,
Хто в колисці забавляє,
Гарні вам дає ляльки
І розказує казки?
Мама золотенька!
А тоді, мої кохані,
Коли ви і неслухняні,
Пустотливі і ледачі,
Хто над вами гірко плаче?
Матінка рідненька.

Євген Гребінка

УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ

“Ні, мамо, не можна нелюба любить;
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду весь вік дівувати!”

“Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию, що буде з тобою?
Останешся, доню, одна сиротою!

А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти.
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,
Стогнать під землею, як горлиця, стану”.

“О, мамо, голубко, не плач, не ридай,
Готуй рушники і хустки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя утрачу;
Ти будеш весела, одна я заплачу!”

Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,
Під ним рано й вечір матуся квилить:
“О, боже мій милий! Що я наробила!
Дочку, як схотіла, із світа згубила!”
1840

Левко Боровиковський

МАТЕРИНА СТРІЧА

Відсувайся, запір,
Із’їжджайте на двір,
Мої милії, ріднії гості!
Я до ранніх зорей
Не доспала ночей,
Виглядаючи вас у віконце.
Чи в зелений садок
Подихне вітерок –
І я думаю: то мої діти!
Чи з далеких толок
Задзеленька дзвінок –
Я гостей вибігаю зустріти.
Довго серце моє,
Серце матернєє,
Так, як рибочка, билося в грудях;
Часто очі мої
Позаплаканії
Вас шукали, ріднесенькі, в людях.
Моя рідна душа,
Душа матерняя,
У молитвах святих виливалась:
Вас, синів-соколів,
Із далеких країв,
Як здоров’я собі, сподівалась.
На родимій землі,
Діти рідні мої,
Успокойте з дороженьки кості!
Відімкнувся запір,
– Із’їжджайте ж на двір,
Мої любії, ріднії гості!
1834

Пантелеймон Куліш

СВЯТИНЯ

Мовчки струни на бандурі
Я перебираю,
Заспівав би я до тебе –
Голос замирає.

Не почуєш мого слова
Серцем молоденьким –
Квітчаною головою
Схилишся до неньки.

“Пести мене, моя нене,
Як малу дитину,
Я твойого, нене, лона
Довіку не кину”.

“Ой покинеш, моя доню,
Далебі, покинеш,
У чужий край, в чужі люди
Пташкою полинеш.

Прийде, прийде, моя доню,
Такая година,
Що рідніше нені буде
Любая дружина”.

І я чую тихі речі,
Голосніше граю,
Я душею молодою
Красу обіймаю.

Ой бандуро, рідна сестро,
Золотії струни!
Вложи в неї моє серце,
Високії думи.

Нехай їй вві сні присниться,
Що я чую й знаю,
Про що серцем одиноким
Доленьку благаю.

Нехай їй вві сні присниться
Мати Україна,
Наше горе, наша радість,
Надія єдина.

Святе слово – рідна мати!
Є іще святиня
Вища, доленьці миліша, –
Рідна Україна.

Зрозумій, моє кохання,
Чистою душею,
Що люблю я, чим живу я, –
Будеш ти моєю!
1861

Яків Щоголів

МАТИ СИНА КОЛИХАЛА…

Мати сина колихала;
Колихаючи, співала:
“Ніч заходе, треба спати, –
Коло тебе рідна мати.

Я тебе нагодувала,
І сповила, і приспала;
Колишу тебе й співаю,
Спи дитино! баю-баю!

Будеш ти рости помалу,
І нікому на поталу
Я не дам тебе, мій сину,
Поки ляжу в домовину.

Геть від нас усяке лихо;
Хай круг тебе буде тихо!
Над тобою я співаю,
Спи, дитино! баю-баю!

Ти зростеш собі на славу,
Будеш мати силу жваву
І одягнешся в лудани,
Кармазинові жупани.

А поки рости ти будеш
Та ту славу роздобудеш,
Я не сплю, тебе качаю,
Спи, дитино! баю-баю!

Я знайду тобі коханку –
Чорнобривую панянку;
Оженю тебе, мій сину,
Та тоді хоч в домовину!

Спи ж, нехай господь з тобою!
Ніч покрила землю млою.
Я не сплю, тобі співаю,
Спи, дитино! баю-баю!”
1878

Павло Грабовський

ДО МАТЕРІ

Мамо-голубко! Прийди подивися,
Сина від мук захисти!
Болі зі споду душі піднялися,
Що вже несила нести.

Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
Стогнеш сама у журбі;
Хай я в неволі конаю та плачу –
Важче незмірно тобі.

Бачити більше тебе я не буду:
Не дорікай, а прости,
Та від людського неправого суду
Сина свого захисти!

Уляна Кравченко

НА СВЯТО МАТУСІ

Ой, яка ж бо Ти, Матусю,
Дорога та мила,
Того словечком сказати
Не моя ще сила..

Мов те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
Так Матуся в нашій хаті
Добра все та ясна…

Ясне сонце світить з неба,
Веселить та гріє –
В рідній хаті при Матусі
Кожне з нас радіє.

Під опікою Матусі
Весело гуляю –
Що то холод, що то голод,
Що біда – не знаю…

Над усіх, над все у світі
Матінку кохаю,
А в оце велике свято
Гараздом вітаю:

Без журби та й у здоров’ї
Жити дай Вам, Боже!
А віддячитись Матусі
Бог мені поможе …

* * *

Співай, ненько, тихесенько,
Як давно співала,
коли мене, моя нене,
до сну колисала,
коли пісні тужливої
чародійна сила
на твоєї доні очі
любий сон зводила.

Співай, ненько, тихесенько,
бо сон утікає,
не сплять очі, серце в’яне,
душа умліває.
Твоїй доні змеркли зорі,
сонечко стемніло,
втихла пташка, дрібне зілля
головку схилило.

Ой ще зілля піднесеться
вранці під росою, –
та твоєї доні доля
пішла за водою.
Годі, ненько! Вже серденько
не найде відради,
поки живе, не забуде
тяженької зради!

Співай, ненько, тихесенько,
як давно співала,
коли мене маленькою
до сну колисала!..
1884

Один коментар на “ Коханій мамі… ”

  1. Дякуємо за змістовне наповнення сторінки. Тут багато інформації, щоб скористатися до дня Матері.

Залишити коментар