Гуморески Степана Руданського

“ДОБРЕ  ТОРГУВАЛОСЬ”

Чи в Києві, чи в Полтаві,

Чи в самій столиці,

Ходив чумак з мазницею

Помежи крамниці.

І в крамницях, куди глянеш, –

Сріблом – злотом сяє, –

А йому то і байдуже:

Він дьогтю питає!

Реготять купці дурнії,

А він тільки сплюне

Та й до другої крамниці,

Багатшої, суне.

В найбагатшії крамниці

Два купці сиділо:

“Добридень вам, добрі люди!”

Та й зачав питати,

Чи нема у них принаймні

Дьогтю де продати.

“Нєту, нєту!” – купці кажуть,

Та й, шельми, сміються –

Здесь не дьоготь – толькі дурні

Адні  продаються!”

А чумак їм: “То нівроку ж,

Добре торгувалось,

Що йно два вас

Таких гарних

На продаж осталось”.

_-_-_-_-_-_-_-_

“ОКУЛЯРИ”

Розходився мужичок

Аж гвалт диякувати,

Та одна йому біда:

Не вміє читати.

До аз-буки – так куди,

Не того він хоче.

Він гадає чим другим просвітити очі.

“Не вміє ж так

Старий дяк стрічки розбирати,

Окуляри ж як візьме –

То куди читати!

Отак і я заведу

Кондаки й тропарі,

Піду тілько та куплю

Такі окуляри”.

Пішов мужик до крамниці

Різні вибирає…

Що на очі накладе,

То все не читає.

Далі соті з носа зняв,

Об землю ударив,

Розплатився та й пішов

Сам без окулярів,

Та й на провади сказав

Хрещеному люду:

“Окулярів не купив

То й дяком не буду”.

—————————

ВОВКИ

-Чого , брате, так збілів?

Що з тобою сталось?

– Ах, за мною через став

Аж сто вовків гналось!..

-Та б село почуло…

– Так воно пак і не сто,

А п’ятдесят було.

-Та й п’ятдесят диво в нас…

Де б  їх стільки взялось?

– Ну, Іванцю! Нехай так,

Але десять гналось.

-Та і десять не було!

Знать,їден усього?

– А як їден? Аби вовк!

Страшно і їдного…

-А може, то і не вовк?

А що ж то ходило?

Таке сиве та мале,

А хввостик , як шило.

Залишити коментар