Інтерв’ю з Володимиром ПОЗНАНСЬКИМ

Видавничий Дім “Розумна дитина” підготував до друку книгу віршів популярної української поетеси Марії Познанської (на фото) “Малечі про цікаві речі”. На віршах знаменитої поетеси виросло не одне покоління українських дітей.
Син Марії Авакумівни, Володимир Познанський, люб’язно дав згоду на інтерв’ю нашому видавництву. Пропонуємо читачам ознайомитись з цим інтерв’ю.

~~~~~~~~~~~

—  Пане Володимире, у вашій сім’ї, де мама була і талановитим педагогом, і популярною поетесою, напевно, дуже шанували книгу? На творах яких поетів і письменників Ви зростали?

  —  Зростав я на творах матері і на творах, які були обов’язковими для вивчення у школі.

—  Відомо, що саме Корній Чуковський дав високу оцінку творчості вашої мами. Чи були вони особисто знайомі?

  —  Думаю, що вони особисто не були знайомі. Корній Чуковський тоді був чи не найулюбленішим письменником у малят, а мати тільки-но розпочинала свою творчу кар’єру.

—  А хто з відомих людей бував у вас дома?

  —  Багато відомих письменників бувало, особливо дитячих. Але хто був у нас дома, нині не можу пригадати – минуло більш ніж півстоліття.

—  У віршах Марії Авакумівни з особливою любов’ю згадуються твори Тараса Григоровича Шевченка. Чи читала вона Вам, маленькому, вірші Кобзаря?

  —  Звичайно, читала!

—  Цікаво, а віршики для найменьших були написані спеціально для Вас?

  —  Мати була дитячою письменницею. І все, що вона писала для найменьших, було думкою саме про них.

—  Відомо, що Ви народилися під час війни в дорозі, в ешелоні, що мчав біженців з України до Воронезької області. Про це написано у вірші:

       “Пам’ятаю липень у боях, в тривозі:

         Народивсь ти в мене, хлопчику, в дорозі.

         В ешелоні, синку, десь під Ворожбою,

         Рвалися ворожі бомби над тобою…”

  Як про це згадувала Ваша мама?

  —  Вона про ці важкі роки війни не згадувала. То була її особиста трагедія (її чоловік, мій батько, загинув на початку війни). Тому вважаю, що вірш “Хазяїн” – це данина пам’яті чоловікові й радості народженню дитини.

—  В наш час діти відомих людей часто ведуть себе, м’яко кажучи, не дуже чемно. Так звані “мажори” інколи зверхньо дивляться на людей, що не належать до еліти.

 А щось змінилося з того часу, коли Ви були підлітком? Адже зростали в сім’ї відомої поетеси…

  —  Тоді не було поняття “мажори”. І мені дуже прикро, що діти відомих людей, котрі належать до еліти, ведуть себе не найкращим чином.

— До речі, пане Володимире, Ви вчилися в звичайній чи елітній школі?

  —  Думаю, що у ті важкі повоєнні роки ніхто з батьків не замислювався, в якій школі навчатиметься іх дитина – в елітній чи не в елітній. Я жив у центрі міста і вчився у найближчій школі.

— Чи хвалилися Ви перед однокласниками, що Ваша мама – сама Марія Познанська?

  —  На це питання відповім категорично – ні. Адже цього не було і не могло бути.

—  Коли Ви ходили до школи, мамині вірші вже друкували в шкільних підручниках?

  —  На той час мати була членом Спілки письменників України. А я пішов до школи у 1948 році. Так що її вірші вже друкували і в шкільних підручниках.

—  У багатьох віршах Марія Авакумівна з великою любов’ю пише про українську природу, особливо про квіти.

А ви мали власний квітник біля дому?

  — Власного квітника біля дому не мали, оскільки мешкали у Киеві посеред вулиць і будинків. Вже понад шістдесят років…

—  І наостанок… Пане Володимире, Ваша мама дозволяла приносити з вулиці додому тварин?

   —  Дозволяла, але у комунальній квартирі це зробити було неможливо…

—  Щиро Вам дякуємо за цікаве інтерв’ю, пане Володимире. Бажаемо Вам здоров’я та наснаги!

Залишити коментар